Сучасні умови вимагають від учителів-словесників докорінного переорієнтування у викладанні української мови та літератури на основі Концепції мовно-літературної освіти.
     Учитель повинен домагатися відповідності змісту і технології навчання, головним принципом якого має стати активність самого учня, самостійність у розмірковуванні над життєвими проблемами та розв’язання їх засобами виучуваної мови та літератури.     

     Своє призначення як вчителя бачу в тому, щоб навчити дітей бути щасливими, допомогти їм знайти шлях до самовираження й реалізації себе в житті. Тому ефективність уроків української мови та літератури, на мою думку, визначається тим, що  вчитель – філолог – це, по-перше, вихователь, і будь-який аналіз тексту на уроці мови чи твору на уроці літератури повинен перерости в розгляд етичної проблеми. По-друге, необхідно володіти методикою викладання предмету, шукати нових шляхів активізації навичок роботи школярів,розвивати їхню самостійність.